11липня 2018

Роман Ващук: "Глобальне партнерство"

Розкажіть, будь ласка, звідки бере початок ваша дипломатична робота в Україні, адже як відомо, у вас був досвід співпраці з нашою країною ще до 2014 року?

Я є державним службовцем Канади, українського походження, української мови мене вчили батьки, а згодом я сам продовжив цю науку, зокрема в Україні. До України, тоді ще радянської, я вперше потрапив у 1988 році, в ролі третього секретаря. Ця посада є найнижчою з усіх можливих у дипломатії. Я перебував тут до липня 1991 року і можу сказати, що також відчув на собі потребу в елементарному, як і всі в ті роки – відсутність мила, зубної пасти і тому подібні речі. Тому, коли я чую, як деякі люди згадують про часи "за Радянського Союзу", говорячи про них, як про прекрасні, у мене зовсім інша думка щодо цього.

Пізніше я перебував в Україні з 1994 – 1998 роки, коли тут були перші спроби економічних реформ, а згодом, вже втретє, з жовтня 2014 року і ось уже майже 4 роки я тут виконую канадську справу. Окрім того допомагаю робити і українську справу, підтримуючи реформи, обороноздатність України і багато іншого. До слова, ми знаходимось недалеко від Яворівського полігону, і зауважу, що 200 представників Канади проводять військові навчанні в Україні. Це створює добрі військові зв’язки, а також це близько 8 млн. дол. вливання в економіку Львівської області для утримання цих людей, отож можна назвати таке співробітництво взаємовигідним також і з фінансового боку.

Від минулого року маємо діючий режим вільної торгівлі між нашими країнами, що приносить розширення асортименту як з боку Канади, так і в Україні. У нас є спеціальний відділ, котрий займається просуванням канадського продукту в Україні і разом з тим проект торгівлі та інвестицій, який сприяє українському експорту в Канаду. Вони створені для підтримки угоди про вільну торгівлю.

Які сектори охоплює імпорт та експорт?

В минулому році продуктом номер один, який йшов з Канади в Україну було металургійне вугілля, опісля рибні продукти, насіння сої, бобові, є такі позиції як сільськогосподарська техніка, авіаційний сектор.

Ви згадували про те, що існує програмний продукт, який виробляють в Україні. Розкажіть, будь ласка, детальніше про нього?

Так, справді.

Ми щойно говорили про товарний обмін, а обмін послугами, що включає ІТ в тому числі, на моє переконання є в 2 – 3 рази більшим, ніж товарний. За нашою статистикою Україна експортувала товару до Канади в минулому році приблизно на 100 млн. дол. Я також знаю, що EPM на одному контракті з Канадою у сфері ІТ сплачується канадською стороною у розмірі 50 млн. дол.. Це даніі за минулий рік і за один контракт, а їх є багато. Отож, на мою думку, 150 – 200 млн. дол. експорту з України до Канади в сфері ІТ точно є.

Два міністри Канади є українського походження, як це впливає на рішення Канади щодо України?

Одразу наведу приклад із конференції, присвяченій реформам України в Копенгагені, яку я відвідував нещодавно.

На цьому заході був присутній прем’єр – міністр Гройсман та наша міністр Христя Фріланд. У нас був перекладач, звісно, але він був потрібен швидше для того, щоб наші інші співробітники, англомовні, розуміли про що два міністри говорять українською.

Хочу зауважити, що Христя Фріланд починала свою кар’єру ще у студентські роки, як кореспондент “Financial Times” у Києві в 1990 – 1991 роках. Про це вона згадала нещодавно на церемонії вручення нагород від журналу “Foreign Policy”, сказавши, що її світогляд був сформований тим, з чого вона починала. А це є розпад Радянського Союзу і початок незалежною України. Саме через призму тих подій вона бачить і демократію, і світ загалом саме так, як є сьогодні. До слова, Христя Фріланд отримала на цьому заході нагороду «Дипломат року».

Христя Фріланд почала роботу в Україні, тоді кореспонденткою у «лихі 90 – ті» в Москві написала книгу “Sale of the Century” про російську приватизацію. Матеріал вона збирала проінтерв’ювавши олігархів Росії. Потім її кар’єра розвивалася в ролі заступника редактора “Financial Times”, тоді було кілька років роботи в Канаді у нашій національній бізнес – газеті “The Globe and Male”, згодом вона працювала головним редактором у виданні для Північної Америки. В той період вона написала книгу про північноамериканських олігархів «Плутократи».

Шість разів наш прем’єр запрошував її піти у політику, адже у книзі «Плутократи» вона чітко вказала на те, як олігархи відрізняються від середньостатистичного населення і що треба рятувати цю верству суспільства. Вона писала, що такого розшарування на багатих і бідних не повинно бути, що треба для цього активно залучати політичні сили. Наразі саме цим Христя Фріланд і займається, є не тільки міністром закордонних справ, але і міністром, яка відповідає за канадсько – американські торгівельні відносини.

Якщо ви слідкуєте за твітером президента Трампа, то ви, мабуть, помітили, що Канада для нього, а відтак для США, тепер є найлютішим ворогом. На нас накладають санкції, мита і скоро Христя Фріланд має оголосити нашу відповідь на це, отож побачимо, що з того вийде. (Прим. Міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд заявила, що Канада з 1 липня запровадить відповідні мита щодо США)

Ви згадували про підтримку українських реформ з боку Канади. Як ця підтримка відображається фінансово і хто здійснює контроль за цим фінансуванням?

Підтримка надається у вигляді послуг, спорядження тощо. Ми перераховуємо щорічно близько 15 млн. дол. на утримання наших канадських поліцейських, тренерів та менторів в Україні (їх число скоро зросте до 40 осіб), які працюють з українською поліцією.

Чи знайомі ви з діяльністю бізнес – спільнот у Канаді і чи є у вашій країні спільноти, схожі до "West Ukrainian Business Club"?

Я б не сказав, що глибоко розбираюся у діяльності таких спільнот, але точно знаю, що вони існують. Окрім Chamber of Commerce є також і приватні клуби, де люди збираються по сферах своїх інтересів, зокрема в Канаді поширені гольф – клуби, словом, це є різні формати.

Повертаючись до питання відмінностей між радянською та сучасною Україною, що ми, як представники бізнесу можемо зробити для того, щоб покращити, до прикладу, інвестиційний клімат країни?

Візьмемо до прикладу Львів, пригадую його у 1989 – 1990 роки, як дуже сіре, безбарвне місто. Я тоді думав про те, чому б його не покращити, зробити більш привабливішим для туристів. На сьогоднішній день ці мої думки у Львові втілено у більших масштабах, ніж я тоді міг уявити. Радий відзначити позитивний розвиток малого і середнього бізнесу, який безумовно приніс багато змін до ситуації, яка є у сучасному Львові. Не хочу здатися упередженим, але зауважу, що влада міста, втілюючи стратегію його розвитку, не конфліктувала із бізнес – середовищем.

Мені здається, що загалом люди стали іншими, більш свідомими, з ширшим кругозором.

В одному з інтерв’ю ви сказали про те, що Україна – єдине місце в Європі, де ще є простір для швидкого зростання. Прокоментуйте, будь ласка, таку свою думку?

Я власне цитував одного із спонсорів наших днів Канади у Львові, керівника українського представництва однієї світової корпорації. 49% цієї корпорації викупили канадські пенсійні фонди, разом із представництвом в Україні, яке має велику інфраструктуру і 4000 працівників. Отож, я задав питання чи розуміли канадці, що вони купили також і велику долю українського ринку. Відповідь якраз прозвучала саме ця, а мову ми ведемо зараз про сільське господарство: Україна – єдине місце в Європі, де ще можна розвиватися. Взагалі, на мою думку, Україна – країна невикористаних потенціалів і в цьому ваш великий плюс.

Як ви гадаєте, в чому відмінність між українськими і канадськими підприємцями?

В Україні люди виховані в атмосфері абсолютної непередбачуваності навідміну від канадців. Можна сказати, що у Канаді підприємці мали більше стабільності, більше можливостей виходу на світові ринки, але сьогодні президент Трамп намагається витягнути нас із цього гарного сну, погрожуючи, зокрема, скасуванням зони вільної торгівлі.

Ще цікаво, що в Україні багато хто спочатку підписує контракт, а вже після того починаються дискусії, у нас же навпаки – підписання контракту вважається закінченням будь – яких розмов.

Додам, що у нас діє програма підтримки експорту і ми консультуємо людей перед приїздом в Канаду, розповідаємо детальніше про наш ринок і його специфіку.

Які внутрішньо – економічні проекти із підтримки розвитку бізнесу в Україні від Канади є найбільш результативними?

Ці ініціативи знаходяться поки що на початкових рівнях тому про результати говорити рано. Є також цілий ряд проектів, які менше висвітлюються на широкий загал, як, наприклад, проект щодо автоматичного повернення ПДВ. Ще Канада допомогла Україні здати аудит міжнародної морської організації, це сталося нещодавно і це важливо. Даний результат дозволяє українським морякам плавати на кораблях, а їх є 85 000, забезпечуюси людей роботою. Щорічно українські моряки заробляють 4 млрд. дол., це близько 3% ВВП України. Зауважу, що з нашою допомогою Україна склала цей аудит краще, ніж половина країн ЄС.

Статистика показує збільшення відмов у візах для українців. Чому так відбувається?

У нас був момент, коли ми зрозуміли, що багато осіб, які подавали документи на відкриття туристичних віз насправді їхали до Канади з ціллю заробітку. В Канаді немає виїзного контролю і внутрішньої реєстрації, ми контролюємо лише на в’їзді. Саме тому ми більш прискіпливо ставимося до в’їзду, ніж інші країни. Цього року ми видали на 10% більше віз, ніж минулого, відмов також цього року менше на 30%. Тому варто сказати, що інформація про збільшення відмов не є правдивою.

Наостанок, якими є ваші улюблені книги про бізнес, що порекомендуєте?

Книга “Yes Minister” та трохи контраверсійна для сьогоднішніх днів «12 правил» авторства Джордана Пітерсона.

 

Теги

Політика

Увійти



Забули пароль?

заявку подано

Ви успішно пройшли реєстрацію. Як тільки наш менеджер перевірить правильність введених даних - ми надішлемо на вашу поштову адресу лист із підтвердженням реєстрації.

На головну